пішака
ПІШАКА́, присл., розм. Те саме, що пі́шки.
— Туди машина йшла з цукроварні, а назад нічого не трапляється, то я вирушив пішака… (Коп., Подарунок, 1956, 22);
Йшов ти, певне, пішака, А тебе пан з ласки, — Глянеш, — пальцем заклика На задок коляски!.. (Черн., Поезія, 1959, 125).
Словник української мови (СУМ-11)