реверанс

РЕВЕРА́НС, у, ч. Перев. у дореволюційному буржуазно-дворянському та міщанському побуті — присідання на праву ногу разом з шанобливим уклоном на знак привітання, подяки і т. ін.

Над’їхав князь, вийшов з авто.. Клавда глибоким реверансом відразу звернула його увагу на себе (Вільде, Пов. і опов., 1949, 185);

*Образно. — А з неподобствами боротись можна лише гостро, без реверансів (Збан., Малин. дзвін, 1958, 216).

Значення в інших словниках

1. реверанс — ревера́нс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. реверанс — -у, ч. 1》 Присідання на праву ногу разом із шанобливим уклоном на знак привітання, подяки і т. ін. 2》 перен. Перебільшений вираз шанобливості; розшаркування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. реверанс — Уклін  Словник чужослів Павло Штепа
4. реверанс — РЕВЕРА́НС, у, ч. 1. Присідання на праву ногу разом з шанобливим уклоном на знак привітання, подяки і т. ін. Над'їхав князь, вийшов з авто .. Клавда глибоким реверансом відразу звернула його увагу на себе (Ірина Вільде). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
5. реверанс — ревера́нс (франц. reverence, букв. – повага) 1. Шанобливий уклін з присіданням. 2. Переносно – перебільшений вираз шанобливості; розшаркування.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. реверанс — ПРИСІДА́ННЯ, ПРИ́СЯДКА (у танці); РЕВЕРА́НС (з шанобливим уклоном або у танці). Юрій потягнувся, аж затріщали суглоби, зробив кілька присідань (П.  Словник синонімів української мови
7. реверанс — Ревера́нс, -су; -ра́нси, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)