регламентувати
РЕГЛАМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Примушувати кого-небудь дотримуватися певних правил, обмежень.
Хіба ж це нормально, що Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності, намаганні всіх на свій лад перевиховувати, регламентувати, кожному нав’язувати власні свої уявлення, звички, смаки (Гончар, Тронка, 1963, 147);
// Точно визначати, суворо встановлювати що-небудь.
Наше трудове законодавство регламентує працю жінок, підлітків щодо тривалості робочого дня, понаднормових робіт і праці в нічний час (Стол.-буд. справа, 1957, 172);
Законодавчим шляхом посаду лікаря в навчальних закладах регламентував Петро I тільки в 1721 р. (Шк. гігієна, 1954, 17).
Словник української мови (СУМ-11)