розбити —
розби́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розбити —
див. розбивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розбити —
РОЗБИ́ТИ див. розбива́ти.
Словник української мови у 20 томах
розбити —
(-зіб'ю, -зіб'єш) док., що; жрм. Розміняти гроші. — Іллюхо, розбий соточку на гривні! (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 496.
Словник жарґонної лексики української мови
розбити —
лама́ти (прола́мувати, розбива́ти і т. ін.) / злама́ти (пролама́ти, розби́ти і т. ін.) лід (кри́гу). 1. перев. зі сл. пе́рший. Мати успішний початок, досягати успіху в чому-небудь.
Фразеологічний словник української мови
розбити —
ГРАБУВА́ТИ (забирати що-небудь у когось шляхом розбою, грабежу), РОЗГРАБО́ВУВАТИ, ГА́РБАТИ рідше, РАБУВА́ТИ діал., ОБРАБО́ВУВАТИ діал.; РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, ГАЙДАМА́ЧИТИ розм., РОЗБИВА́ТИ розм. (чинити розбій). — Док.
Словник синонімів української мови