розбовток
РОЗБО́ВТОК, тка, ч., розм. Насиджене яйце без зародка з неприємним запахом.
Гаркуша дав наказ: не зупинятись, рухатись далі до хуторів, бо в школі, мовляв, вода розбовтками тхне (Гончар, Таврія, 1952, 123).
Словник української мови (СУМ-11)