розважність

РОЗВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. розва́жний.

В її словах, поведінці, рухах відчувалась та особлива розважність і витримка, що неминуче виробляється в кожного педагога (Гур., Новели, 1951, 241);

Омелян викликав Гриця Духоту. Байда поважав цього слюсаря з качиним носом за розважність і за гострий язик (Панч, І, 1956, 440).

Значення в інших словниках

1. розважність — розва́жність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розважність — -ності, ж. Властивість за знач. розважний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розважність — РОЗВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. розва́жний. В її словах, поведінці, рухах відчувалась та особлива розважність і витримка, що неминуче виробляється в кожного педагога (О. Гуреїв); Омелян викликав Гриця Духоту.  Словник української мови у 20 томах
4. розважність — Розва́жність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)