розвалений

РОЗВА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розвали́ти.

Хата, стара її батьківська хата, була розвалена до призьби (Ю. Янов., Мир, 1956, 6);

Ще не в силі збагнути те непоправне, що зараз сталося, він тільки дивився круглими від жаху очима на розвалену пополам батькову голову (Багмут, Опов., 1959, 27).

2. у знач. прикм. Який розвалився (у 1 знач.).

Одна хата не оббілена, не вкрита,.. скоса погляда на улицю своїми битими вікнами, позатиканими ганчірками, онучами, та своїм розваленим димарем позира на чужі хати і вкриті добре, і вибілені чисто (Мирний, І, 1954, 48);

Фелікс і Воля посідали за мурованим прилавком, крізь розвалений куток стелі доходило вечірнє світло (Ю. Янов., II, 1954, 45).

Значення в інших словниках

1. розвалений — розва́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розвалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвалити. || розвалено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвалений — РОЗВА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розвали́ти. Хата, стара її батьківська хата, була розвалена до призьби (Ю. Яновський); Ще не в силі збагнути те непоправне, що зараз сталося...  Словник української мови у 20 томах