розвалище

РОЗВА́ЛИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що руї́на 1.

З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу (Ле, Право.., 1957, 173);

Поодинокі перехожі зрідка з’являлися то там, то там серед розвалищ і губилися в неймовірному хаосі руйнувань (Загреб., Європа 45, 1959, 343).

Значення в інших словниках

1. розвалище — розва́лище іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розвалище — -а, с., рідко. Те саме, що руїна 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвалище — РОЗВА́ЛИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що руї́на 1. З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу (Іван Ле); Поодинокі перехожі зрідка з'являлися то там...  Словник української мови у 20 томах
4. розвалище — РУЇ́НА перев. мн. (залишки зруйнованої споруди, населеного пункту), РУЙНО́ВИЩЕ, ЗВА́ЛИЩЕ розм., ГРУЗ розм., РОЗВА́ЛИЩЕ розм. рідко, РУМО́ВИЩЕ заст., ПРАХ заст. Нехай же сад всесвітній устає Там, де ридала мати на руїні! (М.  Словник синонімів української мови