роздразнювати

РОЗДРА́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДРАЗНИ́ТИ, дразню́, дра́зниш, док., перех., розм. Те саме, що роздра́жнювати.

Коли роздразнювали його забороною ходити до Григорія, грозив, що втече з нею [дівчиною] в Молдову (Коб., II, 1956, 30);

[Мотря:] Муха та й та гнівається, як роздразнити її (Мороз, П’єси, 1959, 15).

Значення в інших словниках

1. роздразнювати — роздра́знювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. роздразнювати — РОЗДРА́ЗНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДРАЗНИ́ТИ, дразню́, дра́зниш, док., кого, що, розм. Те саме, що роздра́жнювати. Коли роздразнювали його забороною ходити до Григорія, грозив, що втече з нею [дівчиною] в Молдову (О. Кобилянська); [Мотря:] Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз).  Словник української мови у 20 томах
3. роздразнювати — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови