роздрібнювати

РОЗДРІ́БНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДРІБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.

1. Розбивати, розкришувати на дрібні шматочки, частинки.

Цікавою властивістю ультразвуків є їх здатність роздрібнювати рідкі й тверді тіла на найдрібніші частинки (Наука.., 1, 1955, 12).

2. перен. Ділити на частини, розчленовувати.

Попереджав [Бальзак] про небезпеку, яка чатує на художника там, де копії окремих предметів і явищ роздрібнюють картину цілого (Рад. літ-во, 5, 1962, 41);

// Роз’єднувати, розпорошувати що-небудь згуртоване, зміцнене.

Він ніяк не міг зрозуміти.., які можуть бути суперечки поміж студентами, коли їм треба об’єднувати, а не роздрібнювати свої сили (Кол., Терен.., 1959, 154).

Значення в інших словниках

1. роздрібнювати — роздрі́бнювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роздрібнювати — див. розбивати; трощити  Словник синонімів Вусика
3. роздрібнювати — -юю, -юєш, недок., роздрібнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Розбивати, розкришувати на дрібні шматочки, частинки. 2》 перен. Переділяти на частини, розчленовувати. || Роз'єднувати, розпорошувати що-небудь згуртоване, зміцнене.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роздрібнювати — РОЗДРІ́БНЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДРІБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., що. 1. Розбивати, розкришувати на дрібні шматочки, частинки. Цікавою властивістю ультразвуків є їх здатність роздрібнювати рідкі й тверді тіла на найдрібніші частинки (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. роздрібнювати — ДІЛИ́ТИ (на частини), ПОДІЛЯ́ТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідше), ЧЛЕНУВА́ТИ, РОЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, РОЗЩЕ́ПЛЮВАТИ, РОЗТИНА́ТИ, РОЗБИВА́ТИ, ПАЮВА́ТИ розм., ШМАТУВА́ТИ розм., РОЗШМАТО́ВУВАТИ розм., ПАРЦЕЛЮВА́ТИ ек.; РОЗДВО́ЮВАТИ, ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови