розділ

РО́ЗДІЛ, лу, ч.

1. Присвячена одній темі частина книжки, твору і т. ін.

— Ти можеш дати розділ про походження води і про вплив моря на психіку (Ю. Янов., II, 1958, 144);

Прочитала перший розділ вашої нової повісті і мушу вам признатися — боюся. Я не знаю, як реагувати (Кач., II, 1958, 15).

2. рідко. Дія за знач. розділи́ти, розділи́тися 1, 2.

Щастя є краса, краса є также [також].. щастя — Немає розділу, немає грані їм (Дн. Чайка, Тв., 1960, 317);

Здавалося, що цей розділ вплинув корисно на відносини між братами (Фр., VI, 1951, 248).

Значення в інших словниках

1. розділ — (у книзі) частина, глава.  Словник синонімів Полюги
2. розділ — ро́зділ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. розділ — див. низовина  Словник синонімів Вусика
4. розділ — [роз'д'іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
5. розділ — -у, ч. 1》 Присвячена одній темі частина книжки, твору і т. ін. 2》 рідко. Дія за знач. розділити, розділитися 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. розділ — 1. розподіл, поділ, переділ, обділ, виділ, відділ, приділ 2. це у книжці, див. глава  Словник чужослів Павло Штепа
7. розділ — РО́ЗДІЛ, у, ч. 1. Присвячена одній темі частина книжки, твору і т. ін. – Ти можеш дати розділ про походження води і про вплив моря на психіку (Ю. Яновський); Прочитала перший розділ вашої нової повісті і мушу вам признатися – боюся.  Словник української мови у 20 томах
8. розділ — Ро́зділ, -лу, в -лі; -діли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. розділ — Розділ, -лу м. 1) Раздѣлъ, дѣлежъ. 2) Глава (въ книгѣ). Противні мені статут і розділи. Котл. Н. П. 3) Мѣсто между куполами на церковной крышѣ. Аж на розділ на церкву постягував у Батурині пушки да бив. ЗОЮР. І. 124.  Словник української мови Грінченка