розжирілий

РОЗЖИРІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до розжирі́ти.

2. у знач. прикм. Який став надто жирним, повним, огрядним.

Проїхав саньми розжирілий Степан Барський (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 153);

Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Галан, Гори.., 1956, 24);

// перен., фам. Який розбагатів, став заможним за чужий рахунок.

Художня література повинна повернутися обличчям до життя і зробити своїм героєм, замість сентиментального розжирілого буржуа чи попа, робочу людину (Кол., Терен.., 1959, 239).

Значення в інших словниках

1. розжирілий — розжирі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розжирілий — див. гладкий  Словник синонімів Вусика
3. розжирілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до розжиріти. 2》 у знач. прикм. Який став надто жирним, повним, огрядним. || перен., фам. Який розбагатів, став заможним за чужий рахунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розжирілий — РОЗЖИРІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до розжирі́ти. 2. у знач. прикм. Який став надто жирним, повним, огрядним. Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я.  Словник української мови у 20 томах
5. розжирілий — ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови