роззяплювати

РОЗЗЯ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗЯ́ПИТИ, плю, пиш; мн. роззя́плять; док., перех., розм. Те саме, що роззявля́ти;

// Відчиняти, відкривати, перев. широко (ворота, двері і т. ін.).

Оце роззяпив двері, як теща рот. (Номис, 1864, № 3160).

Значення в інших словниках

1. роззяплювати — роззя́плювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. роззяплювати — -юю, -юєш, недок., роззяпити, -плю, -пиш; мн. роззяплять; док., перех., розм. Те саме, що роззявляти. || Відчиняти, відкривати, перев. широко (ворота, двері і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роззяплювати — РОЗЗЯ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗЯ́ПИТИ, плю, пиш; мн. роззя́плять; док., що, рідше чого, розм. Те саме, що роззявля́ти; // Відчиняти, відкривати, перев. широко (ворота, двері і т. ін.). Оце роззяпив двері, як теща рот (Номис).  Словник української мови у 20 томах
4. роззяплювати — РОЗЗЯВЛЯ́ТИ (РОЗЗЯ́ВЛЮВАТИ) (відкривати рот), РОЗЗЯ́ПЛЮВАТИ розм., РОЗТУЛЯ́ТИ (РОЗТУ́ЛЮВАТИ) розм. — Док.: роззя́вити, роззя́пити, розтули́ти. Входить і каже Той лікар-сусід: — Ну, роззявляй свого рота! (С. Олійник); І що то вже за мати була!...  Словник синонімів української мови
5. роззяплювати — Роззяплювати, -плюю, -єш сов. в. роззяпити, -плю, -пиш, гл. = роздзяплювати, роздзяпити.  Словник української мови Грінченка