розквоктатися
РОЗКВОКТА́ТИСЯ, вокчу́ся, во́кчешся, док., розм.
1. Почати багато квоктати (у 1 знач.).
2. перен., ірон. Те саме, що розбурча́тися.
— А ти не лайся! — миролюбно усміхаючись, сказав Хома. — Чи варто сердитись через те, що баба розквокталась? (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 532);
— Чого розквокталася, квочко! — гримнув Хорбут на Яшку (Мур., Бук. повість, 1959, 196).
Словник української мови (СУМ-11)