розкопирсувати

РОЗКОПИ́РСУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОПИРСА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Те саме, що розколу́пувати 1.

— Біжімо! — командував Чіпаріу. — Все понад берегом. Може, наввипередки ми будемо спритніші. Яке щастя, що я розкопирсав одну шину в їхнього авто! (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 71).

2. Роздряпувати (болячку, рану, прищ і т. ін.).

Розкопирсати виразку;

// перен. Спричинювати моральні страждання, душевний біль.

Про самого Чіпку гріх слово сказати! Та його хата низенька й тісна, його мати згорблена, стара, висушена гіркою нуждою та лихом, розкопирсали хижу, падку на розкоші та на прибуток ласу натуру Явдошину (Мирний, І, 1949, 357).

Значення в інших словниках

1. розкопирсувати — розкопи́рсувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкопирсувати — -ую, -уєш, недок., розкопирсати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що розколупувати 1). 2》 Роздряпувати (болячку, рану, прищ і т. ін.). Розкопирсати виразку. || перен. Спричинювати моральні страждання, душевний біль.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкопирсувати — РОЗКОПИ́РСУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, РОЗКОПИРСА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм. 1. Те саме, що розколу́пувати 1. – Біжімо! – командував Чіпаріу. – Все понад берегом. Може, наввипередки ми будемо спритніші.  Словник української мови у 20 томах