розкрій
РОЗКРІ́Й, кро́ю, ч.
1. Дія за знач. розкро́їти, розкро́ювати.
Розкрій пиломатеріалів на чорнові [заготовки] є відповідальною операцією, де треба економічно витрачати деревину (Стол.-буд. справа, 1957, 209);
На швейній фабриці.. впроваджено електронно-обчислювальну машину для розрахунку розкрою тканини (Роб. газ., 15.II 1966, 1).
2. крав. Те, що розкроєне; розкроєний і підготовлений для пошиття матеріал.
Робітниці з голками посідали над розкроями ватних солдатських кацавейок (Смолич, Мир.., 1958, 240).
Словник української мови (СУМ-11)