розкутувати

РОЗКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Розгортати кого-, що-небудь, вивільняючи від одягу, покриття і т. ін.

— Ні, це видно сам [Василь] від себе,— подумала Галя і не розкутуючи голови, прилягла на лаві (Мирний, IV, 1955, 125);

Розкутала я Сашка, посадила на лаві коло бабусі (Ів., Таємниця, 1959, 104);

// Розмотувати одяг, покриття і т. ін., яким закутано кого-, що-небудь.

Вона одкинула вуаль і стала перед дзеркалом знімати з голови капелюш та розкутувати вуаль (Н.-Лев., IV, 1956, 45);

Соломія заметушилася, давай розкутувати хустку (Кучер, Прощай.., 1957, 435).

Значення в інших словниках

1. розкутувати — розку́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкутувати — -ую, -уєш, недок., розкутати, -аю, -аєш, док., перех. Розгортати кого-, що-небудь, вивільняючи від одягу, покриття і т. ін. || Розмотувати одяг, покриття і т. ін., яким закутано кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкутувати — РОЗКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., кого, що. Розгортати кого-, що-небудь, вивільняючи від одягу, покриття і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. розкутувати — РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови