розливчастий

РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е, рідко.

1. Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище).

Розливчаста ріка (Сл. Гр.).

2. перен. Нечіткий, невиразний.

Тіні од дерева були неясні, не різкі, а м’які, розливчасті, неначе потрушені пилом (Н.-Лев., VII, 1966, 285).

3. перен. Дуже дзвінкий, голосний, з переливами.

Сидить та зубрить дівча на своїм чабанськім відлюдді, а він ще й досі чує на собі її гарячі руки,.. чує сміх її сріблястий, розливчастий (Гончар, Тронка, 1963, 105).

Значення в інших словниках

1. розливчастий — розли́вчастий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розливчастий — -а, -е, рідко. 1》 Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище). 2》 перен. Нечіткий, невиразний. 3》 перен. Дуже дзвінкий, голосний, з переливами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розливчастий — РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е, рідко. 1. Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище). Розливчаста ріка (Сл. Б. Грінченка). 2. перен. Нечіткий, невиразний.  Словник української мови у 20 томах
4. розливчастий — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. розливчастий — Розливчастий, -а, -е Разливающійся, разливной. Розливчаста ріка. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка