розлунювати

РОЗЛУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок.

1. тільки 3 ос., неперех. Розноситися, поширюватися луною в навколишньому просторі; лунати.

Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює… (С. Ол., З книги життя, 1968, 126).

2. перех. Розносити, підсилювати які-небудь звуки.

Значення в інших словниках

1. розлунювати — розлу́нювати 1 дієслово недоконаного виду лунати розлу́нювати 2 дієслово недоконаного виду розносити, підсилювати звуки  Орфографічний словник української мови
2. розлунювати — -юю, -юєш, недок. 1》 тільки 3 ос., неперех. Розноситися, поширюватися луною в навколишньому просторі; лунати. 2》 перех. Розносити, підсилювати які-небудь звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлунювати — РОЗЛУ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок. 1. тільки 3 ос. Розноситися, поширюватися луною в навколишньому просторі; лунати. Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С.  Словник української мови у 20 томах
4. розлунювати — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови