розлучання

РОЗЛУЧА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розлуча́ти і розлуча́тися.

У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі (Мас., Поезії, 1950, 187).

Значення в інших словниках

1. розлучання — розлуча́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розлучання — -я, с., рідко. Дія за знач. розлучати і розлучатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлучання — РОЗЛУЧА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розлуча́ти і розлуча́тися. У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі (Т. Масенко).  Словник української мови у 20 томах
4. розлучання — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В.  Словник синонімів української мови
5. розлучання — Розлуча́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)