розлютувати

РОЗЛЮТУВА́ТИ¹ див. розлюто́вувати.

РОЗЛЮТУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., перех., заст. Розпаяти.

Значення в інших словниках

1. розлютувати — розлютува́ти 1 дієслово доконаного виду викликати в кого-небудь стан сильного роздратування, люті; розлютитися розлютува́ти 2 дієслово доконаного виду роз'єднати що-небудь, міцно спаяне рідко  Орфографічний словник української мови
2. розлютувати — I див. розлютовувати. II -ую, -уєш, док., перех., заст. Розпаяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлютувати — РОЗЛЮТУВА́ТИ¹ див. розлюто́вувати¹. РОЗЛЮТУВА́ТИ² див. розлюто́вувати².  Словник української мови у 20 томах
4. розлютувати — ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИ розм., БІСИ́ТИ розм. рідше. — Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз'ю́ши́ти, роз'яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́ти розм. рідше.  Словник синонімів української мови
5. розлютувати — Розлютува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розлютувати — Розлютува́ти, -ту́ю, -єш гл. Разозлить. Сестрина одповідь ще більш і ще гірше мене розлютувала. Стор. МПр. 36.  Словник української мови Грінченка