розмежовувати

РОЗМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі.

Од його почули ми, що по тім боці Самари пани розмежовують землі (Стор., І, 1957, 179);

// Роз’єднувати що-небудь, бути межею між чимсь.

У сінях, що розмежовували контору колгоспу та сільраду, рівненьким стосом лежали дрова (Зар., На.. світі, 1967, 128).

2. перен. Відділяти одне від одного кого-, що-небудь.

Не розмежовувати нації наше діло, а згуртовувати робітників усіх націй (Ленін, 24, 1972, 226);

Гіркота, що її Голубенко старанно заховував навіть од Васси, розмежовувала його з нею, примушувала триматися на самоті (Епік, Тв., 1958, 258);

Треба завжди розмежовувати поняття багатства художнього слова і багатослів’я (Довж., III, 1960, 161);

Ми розмежували фольклористику і етнографію, як дві окремі науки (Рильський, III, 1956, 146);

// Відділяти, протиставляти одне одному кого-, що-небудь.

Соціалістична революція різко розмежувала діячів культури і поставила їх по різні сторони барикади (Іст. укр. літ., II, 1956, 63);

// Визначати межі чиїх-небудь обов’язків, повноважень і т. ін.

Розмежувати обов’язки.

Значення в інших словниках

1. розмежовувати — розмежо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розмежовувати — (землю) ділити, розділяти, межувати; (А від Б) РОЗ'ЄДНУВАТИ; (науки) відмежовувати; (ідеї) відділяти, протиставляти одну одній; (обов'язки) визначати межі чого.  Словник синонімів Караванського
3. розмежовувати — -ую, -уєш, недок., розмежувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі. || Роз'єднувати що-небудь, бути межею між чимсь. 2》 перен. Відділяти одне від одного кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розмежовувати — РОЗМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМЕЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. що. Розділяти (землю, яку-небудь ділянку і т. ін.), проводячи, визначаючи, встановлюючи межі. Од його [од нього] почули ми, що по тім боці Самари пани розмежовують землі (О.  Словник української мови у 20 томах
5. розмежовувати — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.  Словник синонімів української мови
6. розмежовувати — Розмежо́вувати, -жо́вую, -жо́вуєш; розмежува́ти, -жу́ю, -жу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розмежовувати — Розмежовувати, -вую, -єш сов. в. розмежувати, -жую, -єш, гл. Размежевывать, размежевать. По тім боці Самари пани розмежовують землі. Стор. II. 14.  Словник української мови Грінченка