рознятий

РОЗНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розня́ти.

Пан.. і не смів глянути на те маленьке, до половини перепалене тіло, на те пожовкле і посиніле личко, на ті широко розняті уста (Фр., IV, 1950, 49).

Значення в інших словниках

1. рознятий — розня́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. рознятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розняти. || рознято, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рознятий — РОЗНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розня́ти. Пан .. і не смів глянути на те маленьке, до половини перепалене тіло, на те пожовкле і посиніле личко, на ті широко розняті уста (І. Франко); // у знач. прикм. Розняті руки.  Словник української мови у 20 томах