розпечений

РОЗПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпекти́.

Молот знову бгав і місив розпечене залізо (Сенч., На Бат. горі, 1960, 17);

Мріється [Орисі] далеке небо безхмарне, білі розпечені палом мури, сліпуче сонячне сяйво (Стар., Облога.., 1961, 7);

Розпечені за день скелі ще дихали згори на бійців ніжним теплом (Гончар, Новели, 1954,66);

З розпеченими обличчями, обілляні потом, замазані болотом, метушаться люди коло вогню (Коцюб., І, 1955, 121).

Значення в інших словниках

1. розпечений — розпе́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розпечений — [розпечеинией і роспечеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. розпечений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розпекти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розпечений — РОЗПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розпекти́. Мріється [Орисі] далеке небо безхмарне, білі розпечені палом мури, сліпуче сонячне сяйво (М. Старицький); Розпечений сонцем залізний щиток затуляв і без того маленьке густо заґратоване вікно (І.  Словник української мови у 20 томах
5. розпечений — як (мов, ні́би і т. ін.) розпе́чений шво́рінь. Дуже виразно, чітко. — Дивний сон мені приснився ниньки. Ніби повторення того самого, що тоді — на Херсонщині. Згадуєш? — Атож. Той мені врізався мов розпечений шворінь. Тільки ти ж тоді не доказала його… (О. Бердник).  Фразеологічний словник української мови
6. розпечений — ГАРЯ́ЧИЙ (який має високу температуру; сильно нагрітий), РОЗПЕ́ЧЕНИЙ, РОЗЖА́РЕНИЙ, ЖАГУ́ЧИЙ, ПА́ЛЕ́НИЙ, ВОГНЕ́ННИЙ, ВОГНЯ́НИ́Й, ВОГНИ́СТИЙ розм., ОГНЕ́ННИЙ розм., ОГНЯ́НИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
7. розпечений — Розпе́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)