розповнілий

РОЗПОВНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розповні́ти.

Малахов з’явився у кабінеті свого безпосереднього начальника.. Той сидів біля столу, великий, вже розповнілий, поважний (Собко, Справа.., 1959, 158).

Значення в інших словниках

1. розповнілий — розповні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розповнілий — див. гладкий  Словник синонімів Вусика
3. розповнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до розповніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розповнілий — РОЗПОВНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розповні́ти. Малахов з'явився у кабінеті свого безпосереднього начальника .. Той сидів біля столу, великий, вже розповнілий, поважний (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
5. розповнілий — ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови