розрив-трава
РОЗРИ́В-ТРАВА́, и́, ж.
1. бот. (Іmраtіеns L.). Декоративна одно— і багаторічна трав’яниста рослина родини бальзамінових.
Голосів училися [друзі] пташиних, Все шукаючи розрив-трави (Рильський, II, 1960, 147).
2. фольк. Казкове зілля, що нібито має силу розривати кайдани, відмикати замки і т. ін.
— Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тільки притулю, дак ік нечистому й порозпадаються (П. Куліш, Вибр., 1969, 189).
Словник української мови (СУМ-11)