розсмикувати

РОЗСМИ́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗСМИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Смикаючи, розривати, розщипувати, розділяти на частини; смикаючи, роздрібнювати.

*Образно. Налітав вітер, погойдував крони лип, розсмикував дим над комином корчми (Рибак, Помилка.., 1956, 23).

2. перен., розм. Смикати, шарпати кого-небудь на всі боки.

— Ти пробував вести одразу кільканадцятеро коней у одній вервечці? — То й що, як ні! — А те, що розсмикають вони тебе один туди, а другий туди (Загреб., Диво, 1968, 150).

РОЗСМИ́КУВАТИ², ую, уєш, недок., РОЗСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Смикаючи, роз’єднувати що-небудь з’єднане, зчеплене.

Значення в інших словниках

1. розсмикувати — розсми́кувати 1 дієслово недоконаного виду розривати, розщипувати, роздрібнювати розсми́кувати 2 дієслово недоконаного виду роз'єднувати  Орфографічний словник української мови
2. розсмикувати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
3. розсмикувати — I -ую, -уєш, недок., розсмикати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Смикаючи, розривати, розщипувати, розділяти на частини; смикаючи, роздрібнювати. 2》 перен., розм. Смикати, шарпати кого-небудь на всі боки. II -ую, -уєш, недок., розсмикнути, -ну, -неш, док.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розсмикувати — РОЗСМИ́КУВАТИ¹, ую, уєш, недок., РОЗСМИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. що. Смикаючи, розривати, розщипувати, розділяти на частини; смикаючи, роздрібнювати. * Образно. Налітав вітер, погойдував крони лип, розсмикував дим над комином корчми (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
5. розсмикувати — Розсмикувати, -кую, -єш сов. в. розсмикати, -каю, -єш, гл. Раздергивать, раздергать.  Словник української мови Грінченка