розсіяність
РОЗСІ́ЯНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розсі́яний 4.
Якщо.. розсіяність є постійною рисою людини, це свідчить про дезорганізованість та невихованість її уваги (Психол., 1956, 76);
Розсіяність може бути зовнішня — спричинена тим, що увага відвертається другорядними шумами (Наука.., 1, 1970, 52).
Словник української мови (СУМ-11)