розчудесний

РОЗЧУДЕ́СНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пречудо́вий.

— Ех, життя ж яке було в нас розчудесне! Лише тепер розумієш, як жили ми в Комінтернівці добре! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 234);

Я вже бачив себе в нових штанях, поруч з моїми розчудесними друзями (Чаб., Катюша, 1960, 124);

Розчудесні місця на річці, на Північнім Дінці… (Вишня, II, 1956, 238).

Значення в інших словниках

1. розчудесний — розчуде́сний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розчудесний — РОЗЧУДЕ́СНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пречудо́вий. – Ех, життя ж яке було в нас розчудесне! (П. Автомонов); Я вже бачив себе в нових штанях, поруч з моїми розчудесними друзями (М. Чабанівський); Розчудесні місця на річці, на Північнім Дінці... (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
3. розчудесний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови