розчухрувати

РОЗЧУ́ХРУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. розм. Розкуйовдити, сплутати і т. ін. (волосся).

Гмиря рукою розчухрав свою густу руду бороду й стояв поважний, як на криласі в церкві в неділю — староста ж церковний (Головко, II, 1957, 220).

2. тільки док., перен., розм. Розбити, розтрощити кого-, що-небудь.

Ой, вже ж тії, Турецькії, Війська розчухрали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 164);

Прокляті вітри роздулися, А море з лиха аж реве.. Всі човники їх [троянців] розчухрало (Котл., І, 1952, 67).

3. спец. Очищати, розчісуючи і розділяючи на волокна (вовну).

Значення в інших словниках

1. розчухрувати — розчу́хрувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розчухрувати — -ую, -уєш, недок., розчухрати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 розм.Розкуйовдити, сплутати і т. ін. (волосся). 2》 тільки док., перен., розм. Розбити, розтрощити кого-, що-небудь. 3》 спец. Очищати, розчісуючи і розділяючи на волокна (вовну).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розчухрувати — РОЗЧУХРУВА́ТИ див. розчу́хрувати. РОЗЧУ́ХРУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУХРА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗЧУХРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. що, розм. Розкуйовджувати, сплутувати і т. ін. (волосся).  Словник української мови у 20 томах
4. розчухрувати — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови