розшморгувати

РОЗШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШМОРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Розв’язувати, розпускати зав’язку, петлю, вузол і т. ін.

Мирон кладе пошивку на землю, розшморгує зав’язку і в горловинку засовує руку (Стельмах, II, 1962, 46);

Семен узяв її [кобилу] за повід, блискавично розшморгнувши.. вузла на орішині (Ле, Наливайко, 1957, 389);

// Розв’язуючи, розкривати що-небудь.

Галя на кисет роздивлялася, розшморгувала, заглянула всередину (Мирний, І, 1949, 338);

Витяг [Грицько] гаманця, розшморгнув, добув ізвідти два червінці (Гр., II, 1963, 383);

Він мовчки розшморгнув жовту, з свинячого пухиря калитку, вийняв гроші (Стельмах, І, 1962, 321).

Значення в інших словниках

1. розшморгувати — розшмо́ргувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розшморгувати — див. рвати  Словник синонімів Вусика
3. розшморгувати — -ую, -уєш, недок., розшморгнути, -ну, -неш, док., перех. Розв'язувати, розпускати зав'язку, петлю, вузол і т. ін. || Розв'язуючи, розкривати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розшморгувати — РОЗШМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗШМОРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Розв'язувати, розпускати зав'язку, петлю, вузол і т. ін. Мирон кладе пошивку на землю, розшморгує зав'язку і в горловинку засовує руку (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розшморгувати — ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (робити менш пружним, натягнутим, стягненим тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), РОЗСЛА́БЛЮВАТИ (РОЗСЛАБЛЯТИ), ПОПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ, РОЗШМО́РГУВАТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови