росиця
РОСИ́ЦЯ, і, ж. Зменш, до роса́.
По м’якій травиці Біга дітвора: Мокро від росиці, Блескіт серебра (Граб., І, 1959, 192);
На жита і на пшеницю Перша випала росиця, Перший грім озвавсь здаля (Стельмах, Живі огні, 1954, 77);
*У порівн. Біль пропаде, як росиця В сонці рано на травиці, Як весело сині очі Глянуть зіркою в тьмі ночі (Пісні та романси.., II, 1956, 169).
Словник української мови (СУМ-11)