рубцьований

РУБЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до рубцюва́ти.

На крайній східець ганку став рослий Палійчук, підняв угору велику, вогнем і залізом печену та рубцьовану руку, і навколо почав стихати гомін (Стельмах, І, 1962, 625);

// У знач. прикм.

Ще нили рани, і навіть ремені баянів давили боляче рубцьовані плечі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 236).

Значення в інших словниках

1. рубцьований — рубцьо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. рубцьований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до рубцювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рубцьований — РУБЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до рубцюва́ти. На крайній східець ґанку став рослий Палійчук, підняв угору велику, вогнем і залізом печену та рубцьовану руку, і навколо почав стихати гомін (М. Стельмах); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. рубцьований — Рубцьо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)