рум’яніти

РУМ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Те саме, що рум’яни́тися 1.

Якби мені шовку, вишити б я вміла, якби кохав мене щиро, я би рум’яніла (У. Кравч., Вибр., 1958, 125);

Миронич з утіхою стежив, як оживав хлопець, рум’яніло зажовкле лице, блискотіли очі (Горд., II, 1959, 117).

2. перен. Ставати рожево-червоним або багряним під час сходу чи заходу сонця.

Земля усміхається, радо приймає ту ласку [сонця] і вся рум’яніє в західному сяйві (Дн. Чайка, Тв., 1960, 173).

3. перен. Ставати червоним, рожевим (про плід).

4. перен. Набувати червонуватого, золотисто-коричневого відтінку під час смаження або випікання.

5. перен. Виділятися червоним, рожевим забарвленням або червонуватим, золотисто-коричневим відтінком;

// Цвісти червоним, рожевим цвітом.

Любов моя, вірна подруго, ходімо в життя ізі мною, Де рожі мої рум’яніють і дощик іде стороною (Мал., Запов. джерело, 1959, 48).