рученька

РУ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́чка 1.

Зайде сонце — Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Шевч., І, 1963, 24);

З перших літ дитину мати За рученьку водить (Граб., II, 1959, 415).

◊ Побра́тися за ру́ченьки див. побра́тися;

Покаля́ти ру́ченьки див. покаля́ти.

Значення в інших словниках

1. рученька — ру́ченька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рученька — див. рука  Словник синонімів Вусика
3. рученька — -и, ж. Зменш.-пестл. до ручка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рученька — РУ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́чка 1. Зайде сонце – Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Т. Шевченко); З перших літ дитину мати За рученьку водить (П. Грабовський). ◇ (1) Згорну́ти ру́ченьки (д) див.  Словник української мови у 20 томах
5. рученька — згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки. 1. Переставати щось робити, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М.  Фразеологічний словник української мови
6. рученька — Ру́ченька, -ньки, -ньці; -ньки, -ньок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рученька — Рученька, ручечка, -ки ж. ум. отъ рука.  Словник української мови Грінченка