ріднесенький
РІДНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до рі́дний.
— Діточки ж мої, чаєняточка! Підходьте під материнське благословеніє — хай вас ненька ріднесенька на все добре благословить! — заклопоталася бабуся (Л. Янов., І, 1959, 60);
Засоромивсь осміяний Горобець Та й покинув ріднесенький табунець (Гл., Вибр., 1951, 53);
Кожного я знаю, мене кожне знає; там мені і стежечки знакомісінькі, хати усі відомісінькі, — там земля ріднесенька! (Вовчок, І, 1955, 146).
Ма́тінко моя рідне́сенька! — уживається в знач. виг. при вираженні різних почуттів.
— Матінко моя ріднесенька, що тут сотворилося! Гуде, гуркоче, свистить, одним словом, такий шум зчинився, що нічого не чути (Тют., Вир, 1964, 261).
Словник української мови (СУМ-11)