Словник української мови в 11 томах

ріння

РІ́ННЯ, я, с., збірн., поет. Рінь.

[Перше потерча:] Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння (Л. Укр., III, 1952, 186).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. ріння — рі́ння іменник середнього роду рінь збірн., поет.  Орфографічний словник української мови
  2. ріння — -я, с., збірн., поет. Рінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ріння — РІ́ННЯ, я, с., збірн., поет. Рінь. [Перше потерча:] Нас матуся положила і м'якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
  4. ріння — ГА́ЛЬКА (відшліфовані водою камінці), ГРА́ВІЙ, ЖОРСТВА́, РІНЬ (РИНЬ), РІ́ННЯ поет. З моря тягне легкий бриз, дзвенять хвилі, ліниво оплескуючи кучугуру сірих каменів, .. шелестять дрібною галькою (О. Левада); Човен ткнувся носом у гравій (О.  Словник синонімів української мови
  5. ріння — Рі́ння, -ння, -нню, -нням = рінь  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)