рішучо

РІШУ́ЧО, присл. Те саме, що рішу́че.

Мати чоловіка, стара господиня,.. любовно, але рішучо відсунула молоду невістку від усякого господарювання й життєвих дрібниць (Хотк., II, 1966, 10);

По обіді треба лежати, дозволяється не спати, як хто вже рішучо не хоче (Л. Укр., V, 1956, 339);

Лейбуньо.. так любить [пироги з черницями], що віддав би за них усе, але то рішучо все на світі (Фр., II, 1950, 78).

Значення в інших словниках

1. рішучо — рішу́чо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рішучо — присл. Те саме, що рішуче.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рішучо — РІШУ́ЧО, присл. Те саме, що рішу́че. Мати чоловіка, стара господиня, .. любовно, але рішучо відсунула молоду невістку від усякого господарювання й життєвих дрібниць (Г.  Словник української мови у 20 томах