самозасудження

САМОЗАСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що самоо́суд.

Ніхто з емігрантів так не відтворив у своїй творчості туги за Україною, тяжкого каяття і самозасудження, як Олесь у своїх віршах (Рад. літ-во, 1, 1958, 103).

Значення в інших словниках

1. самозасудження — самозасу́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самозасудження — -я, с. Те саме, що самоосуд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самозасудження — САМОЗАСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що самоо́суд. Ніхто з емігрантів так не відтворив у своїй творчості туги за Україною, тяжкого каяття і самозасудження, як Олесь у своїх віршах (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах