самопаш
САМО́ПАШ, присл., розм. Те саме, що самопа́с².
Слуги та джури пустили коней самопаш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11);
*Образно. Я мимоволі роблю повільніші кроки, пускаю думки самопаш (Літ. Укр., 14.IX 1971, 1).
Словник української мови (СУМ-11)