самум
САМУ́М, у, ч. Сухий гарячий вітер у пустелях Азії та Африки; піщаний ураган.
Порив гарячого самуму Відбушував. Сахара спить (Мур., Ідуть богатирі, 1951, 29);
Вожатий.. розповів дітям про самуми— страшні піщані бурі, які бувають у справжніх пустелях (Мокр., Острів.., 1961, 64);
*У порівн. Влада цариці була, немов африканськеє сонце, Мов потужний самум, що не хоче й руїни лишити (Л. Укр., І, 1951, 423);
Йшли танки фон-Клейста, як чорний самум (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 62).
Словник української мови (СУМ-11)