сап’ян
САП’Я́Н, у, ч. Тонка м’яка шкіра найрізноманітніших кольорів, вигот. із козлячих (рідше овечих, телячих) шкур.
— І черевички треба їй білі. Ні, знаєш, ти краще справ їй в золотого сап’яну (Л. Укр., III, 1952, 713);
Рідні книги в синьому сап’яні, Тихий згад шумних ліцейських літ.. — Та невже це тільки тінь і слід? (Рильський, II, 1960, 110);
Старий воєвода починав дрімати в своєму традиційному кріслі, обшитому чорним сап’яном (Ле, Україна.., 1940, 34);
Товсті засмаглі купці в розкішних шовкових халатах і чоботях із зеленого або червоного сап’яну пильно стежили за розвантаженням (Тулуб, В степу.., 1964, 52);
*Образно. Колишеться клапоть туману, вбирає в себе сонце, рожевіє і невідомо де зникає, може, спускається на червоний сап’ян гречки і кладе на нього свою вогкувату ніжність барв (Стельмах, II, 1962, 221).
Словник української мови (СУМ-11)