сатуратор
САТУРА́ТОР, а, ч., спец.
1. Апарат для насичення або обробки рідини газами.
На Вроцлавському заводі транспортного машинобудування прокладено спеціальний водопровід для газованої води, яка надходить з центрального сатуратора (Веч. Київ, 1.ХІ 1968, 4).
2. Апарат хімічної водоочисної установки, що служить для приготування насиченого й освітленого вапнистого розчину.
Словник української мови (СУМ-11)