свари
СВА́РИ, свар, мн. (рідко одн. сва́ра, и, ж.).
1. Незгоди, конфлікти, що виникають між державами, класами, суспільними групами тощо; чвари; розбрат.
Думи першого циклу [сербських пісень], без сумніву найдавніші, оспівують життя і міжиусобні [міжусобні] свари князьків (Фр., XVI, 1955, 14);
Замовкнуть свари наші часті, До яких люд бездольний звик… Об іншій славі, іншім щасті Почне гадати чоловік (Граб., І, 1959, 560);
Незгода між.. інтелігенцією Галичини, той фанатизм, з яким ведуться між її партіями свари, не може не шкодити поступу народу руського у Галичині (Драг., І, 1970, 80);
// Суперечки, що виникають між окремими особами, між членами родини тощо; сварка.
Свари бували з кождим днем частійші [частіші], поки вкінці оба противники не згодилися на одно: спільним коштом розгородити свої частки високим парканом (Фр., IV, 1950, 12);
Розлад у Сніжковій сім’ї все глибше пускав свої коріння.. Свавільна дочка завжди приносила свари (Горд., II, 1959, 211).
2. заст. Збройна боротьба; бій; війна.
Бували войни [війни] й військовії свари.. Минуло все (Шевч., II, 1963, 416);
Січ.. Ще тоді була маненька: Тільки ось що оселилась, Ще й гаразд не охрестилась В славних сварах з бузувіром (Манж., Тв., 1955, 167).
Словник української мови (СУМ-11)