своєкорисний

СВОЄКОРИ́СНИЙ, а, е, заст. Своєкорисливий.

Переконавшися, що Целіна зовсім далека від яких-будь своєкорисних замислів, старенька помалу привикла до оказуваних їй чемностей (Фр., II, 1950, 301);

Експропрійованим коштам він [Г. Котовський] вів точний обрахунок і надсилав у бессарабські газети повідомлення — скільки в кого з поміщиків взято і куди, на які потреби витрачено: щоб не скористалися з його імені й не чинили своєкорисного грабунку різні чорні злодюги (Смолич, V, 1959, 29).

Значення в інших словниках

1. своєкорисний — своєкори́сний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. своєкорисний — -а, -е, заст. Своєкорисливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. своєкорисний — СВОЄКОРИ́СНИЙ, а, е, заст. Своєкорисливий. Переконавшися, що Целіна зовсім далека від яких-будь своєкорисних замислів, старенька помалу привикла до оказуваних їй [виявлюваних до неї] чемностей (І. Франко); Експропрійованим коштам він [Г.  Словник української мови у 20 томах