світнути

СВІТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., діал. Блиснути.

— Їла мене нечисть усяка, гидка черва, та… не доїли, не доточили… вискочила-таки! — гучно скрикнула вона, хижо світнувши очима (Мирний, IV, 1955, 333);

Раптом, — як світнула блискавиця,— пригадав русалку коло дуба (Вас., Вибр., 1950, 41).

Значення в інших словниках

1. світнути — світну́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. світнути — -ну, -неш, док., однокр., діал. Блиснути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світнути — СВІТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., діал. Блиснути. – Їла мене нечисть усяка, гидка черва, та... не доїли, не доточили... вискочила-таки! – гучно скрикнула вона, хижо світнувши очима (Панас Мирний); Раптом, – як світнула блискавиця, – пригадав русалку коло дуба (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах