сезам
СЕЗА́М, у, ч., бот. Те саме, що кунжу́т.
♦ Сеза́м, одчини́сь:
а) уживається як жартівливе заклинання, коли хтось прагне розгадати яку-небудь таємницю, подолати якусь перешкоду; ключ до здійснення заповітної мрії (первісно — заклинання в арабській казці, за допомогою якого розкривалася таємна скарбниця);
б) (рідко) приємна несподіванка.
Де-не-де, по кутках, стоять ясні безлісні гори, наче копиці зеленого сіна — і вся ця краса, несподівана й пишна, сміється щастям просто в лице. Ще за хвилину нічого не було видно — і от: «сезам, одчинись!» (Коцюб., II, 1955, 237).
Словник української мови (СУМ-11)