сироп
СИРО́П, у, ч.
1. Концентрований розчин цукру звичайно в фруктовому або ягідному соку.
Свіжі ягоди протирають, віджимають сік, а з мезги роблять відвар, добавляючи цукор, і готують сироп (Технол. пригот. їжі, 1957, 106);
Запаморочливо пахтіли перелиті цукровим сиропом вареники — білі-білі (Сенч., На Бат. горі, 1960, 33);
*У порівн. Вино, що його ллє Суліман у призначений для Нелі срібний келих, таке густе, ще капає крапля за краплею, наче сироп (Вільде, Сестри.., 1958, 362).
2. фарм. Густий відвар із лікарських трав і т. ін.
У народній медицині застосовують сироп з капусти як засіб проти катару верхніх дихальних шляхів (Хлібороб Укр., 3, 1970, 47).
Словник української мови (СУМ-11)