сичик
СИ́ЧИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до сич.
Собор послався тінню по землі, Під ним коти снують немов примари, І круглоокий сичик на шпилі їм посилає безнадійні чари (Рильський, І, 1960, 193).
2. заст. Дитячі ласощі — подрібнене і підсмажене конопляне сім’я.
Словник української мови (СУМ-11)