скерований
СКЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скерува́ти.
Жерла гармат у чохлах були скеровані просто на місто (Смолич, V, 1959, 472);
Юрмиться, коливається натовп. Очі всіх скеровані на трибуну (Довж., І, 1958, 44);
Його думка, сильним зусиллям волі скерована в інший бік, працювала вже над укладанням нового розділу статті (Фр., VI, 1951, 259);
// скеро́вано, безос. присудк. сл.
Ми знаємо, проти кого все це скеровано, замасковано задля чого (Тич., III, 1957, 6).
Словник української мови (СУМ-11)